2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ХАРАКТЕРУ УШКОДЖЕННЯ ТКАНИН.

Залежно від виду знаряддя, що ранить, і характеру ушкодження тканин виділяють такі види ран: - різана; - колота; - забита; - рвана; - розчавлена; - рубана; - укушена; - змішана; - вогнепальна. Різана рана (vulnus іncіsum) Різані рани наносяться гострим предметом (ніж, бритва, скло). При впливі на тканини зусилля, зосереджене на вузькій площі, зумовлює високий тиск, завдяки якому легко розділяються тканини в напрямку дії предмета, що ранить. Навколишні тканини при цьому ушкоджуються незначною мірою. За відносно невеликого механічного зусилля гостре знаряддя просувається на значну глибину, легко ушкоджуючи глибоко розташовані тканини. При різаних ранах больовий синдром виражений помірно, кровотеча значна, а зяяння залежить від взаєморозташування осі рани й лангеровських ліній. Різані рани небезпечні через ушкодження судин, нервів, порожнистих органів. Якщо цього не відбувається, то при малому обсязі ушкодження рани гояться без ускладнень, частіше - первинним натягом. Колота рана (vulnus punctum) Колоті рани наносяться вузькими та гострими предметами (багнет, шило, вузький ніж, голка). Анатомічною їх особливістю є велика глибина при незначній площі пошкодження шкіри (або слизуватої оболонки). При колотих ранах больовий синдром незначний, зіяння відсутнє, зовнішньої кровотечі немає, але можуть розвиватися гематоми. Особливістю колотих ран є те, що невеликі зовнішні ушкодження часто супроводжуються порушенням цілісності глибше розташованих судин, нервів і внутрішніх органів. Тому для діагностики колоті рани є найскладнішими. Вони або практично не завдають жодної шкоди або спричиняють серйозні ушкодження внутрішніх органів. Відсутність зяяння й можливості витікання назовні ранового вмісту при колотих ранах не тільки ускладнює діагностику, а й створює сприятливі умови для розвитку інфекції, зокрема, анаеробної. Забита рана (vulnus contusum) У більшості випадків забиті рани виникають під впливом тупого предмета. Щоб перебороти опір міцної й еластичної шкіри, тупий предмет має пошкодити менш міцні, тендітні глибокі утворення (м'яза, кістки). Навколо рани виникає широка зона ушкодження тканин із просочуванням їх кров'ю й порушенням життєздатності (некрозом). При забитих ранах виражений больовий синдром (більша зона ушкодження), а зовнішня 6 кровотеча невелика (стінки судин ушкоджені на великій відстані, де швидко утворюються тромби), можуть виникати крововиливи в тканини. Внаслідок великої зони ушкодження й більшого обсягу некротичних тканин забиті рани схильні до загоєння вторинним натягом. Рвана рана (vulnus laceratum) Як і забиті, рвані рани утворюються під впливом тупого предмета, спрямованого під гострим кутом до поверхні тіла. При рваних ранах спостерігається значне відшарування, а іноді скальпування шкіри. При цьому відшарована ділянка шкіри може некротизуватися через припинення живлення тканин. Іноді ушкодження шкіри виникає внаслідок прориву покривів ізсередини гострими кінцями зламаних кісток. Розчавлена рана (vulnus conquassatum) Механізм утворення аналогічний такому у разі забитої і рваної рани, але ступінь ушкодження тканин при розчавленій рані максимальний. При забитих, рваних і розчавлених ранах анатомічне переривання великих судин і нервів спостерігається значно рідше, ніж при колотих і різаних. Вони рідше бувають проникними. Оскільки навколо цих ран утворюється більша зона ушкодження тканин, вони гояться гірше й частіше ускладнюються розвитком інфекції. Рубана рана (vulnus caesum) Рубані рани наносяться масивним, але досить гострим предметом (шабля, сокира), тому займають проміжне місце між різаними і забитими, поєднуючи певною мірою їхні особливості. При рубаних ранах часто ушкоджуються внутрішні органи, кістки. Зона ушкодження тканин значна, часто розвиваються масивні некрози. Больовий синдром значний, кровотеча помірна, але виражені крововиливи. Укушена рана (vulnus morsum) Особливість укушеної рани, що з'являється в результаті укусу тварини або людини, полягає в тому, що вона є найбільш інфікованою, оскільки ротова порожнина тварини й людини багата на вірулентну мікрофлору. Такі рани часто ускладнюються розвитком інфекції, незважаючи на те, що зона ушкодження не дуже велика. Слина деяких тварин може містити певні токсини або отрути (укус отруйної змії). Крім того, укушені рани можуть бути заражені вірусом сказу, що вимагає вжиття профілактичних заходів. Змішана рана (vulnus mіxtum) Змішана рана (рвано-забита, колото-різана рана та ін.) поєднує в собі властивості різних ран. Вогнепальна рана (vulnus sclopetarіum) Вогнепальна рана має серйозні відмінності від всіх інших. Основні з них такі: - наявність трьох зон ушкодження; - складний анатомічний характер ушкоджень; 7 - високий ступінь інфікування. Наявність трьох зон ушкодження У сучасній хірургії при вогнепальному пораненні виділяють такі зони ушкодження: 1-а - рановий канал. У деяких випадках він містить кулю або інші сторонні предмети, шматки некротизованих тканин, згортки крові, бактерії; 2-а - зона прямого травматичного некрозу. Виникає під впливом кінетичної енергії, переданої від кулі тканинам. Містить нежиттєздатні й частково нежиттєздатні тканини, просочені кров'ю; 3-я - зона молекулярного струсу. Складається із тканин, що мають порушення метаболізму й ушкодження клітинних структур. За несприятливих умов, наприклад, у разі зниження перфузії, оксигенації, розвитку інфекції, тканини гинуть. Зону молекулярного струсу називають ще "коморою наступного некрозу". Саме наявність цієї зони зумовлює складність й особливості лікування вогнепальних ран. Складний анатомічний характер ушкоджень При вогнепальних пораненнях часто спостерігається ушкодження декількох порожнин організму (наприклад, грудної й черевної порожнини). Часто виникають множинні переломи кісток, при ушкодженні внутрішніх органів можуть спостерігатися їхні розриви. Не завжди рановий канал є прямою лінією від вхідного до вихідного отвору, він може мати вигляд ламаної кривої й супроводжуватися ушкодженнями різних органів. Високий ступінь інфікованості Вогнепальні поранення дуже часто ускладнюються розвитком інфекції. Це зумовлено не тільки наявністю великої зони некрозу, а й масовим забрудненням рани: куля (снаряд) містить на своїй поверхні масло й кіптяву зі зброї, у рановий канал затягуються шматки одягу, при осколковому пораненні - земля, при пострілі із близької відстані можливий розвиток опіку шкіри. Це значно збільшує ризик нагноєння, а масивні ушкодження м'язів і невеликий діаметр вхідного отвору, що утруднює доступ кисню, спричиняють розвиток анаеробної інфекції.